Страх і трепет: найзухваліші місії "Моссаду" в світі, які зробили репутацію ізраїльській спецслужбі

21 сентября 2024
Ілона Аданчук
2390

Авторські

Страх і трепет: найзухваліші місії "Моссаду" в світі, які зробили репутацію ізраїльській спецслужбі

“Моссад” вважають однією з найкращих спецслужб у світі. Десятиліттями місія цього таємного органу полягала в тому, щоб запобігати нападам на державу Ізраїль – якомога раніше та подалі від кордонів країни, зазначає німецький суспільно-правовий мовник ARD. Але “Моссад” також регулярно виконує іншу місію, а саме – відплату за тероризм, сказав колишній агент “Моссаду” Ґад Шімрон в інтерв’ю швейцарській газеті Neue Zürcher Zeitung.

Так було й з цілеспрямованою ліквідацією виконавців нападу на ізраїльську команду атлетів на Олімпіаді в Мюнхені в 1972 році, згадує автор книги про “Моссад” Арон Кляйн. “Через три тижні після Мюнхену, першу особу, відповідальну за напад, було ліквідовано в Римі. В результаті загинули ще десятки. Метою було запобігти нападам на Ізраїль. Осіб, які мали намір захопити літаки чи вбити ізраїльтян, – ліквідовували”, – каже Кляйн. Ця місія, санкціонована особисто прем’єр-міністеркою Ізраїлю, уродженкою Києва Голдою Меїр, також допомогла закріпити міф про всесильну ізраїльську спецслужбу.

Нічого не було доведено

Після терактів ХАМАС 7 жовтня 2023 року прем’єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньяху оголосив, що наказав “Моссаду” вжити заходів проти лідерів палестинського угруповання ХАМАС, внесеного до терористичного списку ЄС та США, – незалежно від того, які посади вони обіймають в ієрархії терористичної організації, і де перебувають.

Одночасні масові вибухи пристроїв зв’язку членів “Хезболли” також приписують “Моссаду”

Фото: Anwar Amro/AFP

Не доведено, чи було цілеспрямоване вбивство політичного лідера ХАМАСу Ісмаїла Ханії в центрі столиці Ірану Тегерану справою рук “Моссаду”, або ж ні. Також немає впевненості, що саме ця ізраїльська спецслужба стоїть за підривом тисяч комунікаційних пристроїв “Хезболли” в Лівані та Сирії, унаслідок чого загинули та було поранені сотні бойовиків.

Однак саме цю версію в обох випадках вважають ймовірною, адже “Моссад” має відповідні ресурси, мотивацію та необхідний досвід. Цю імовірну операцію ізраїльських спецслужб оглядачі німецького новинного телеканалу n-tv називають “однією з найбільш видовищних в історії”. Разом з тим, події у Лівані дали поштовх дискусії про відповідність вірогідних використаних технологічних методів нормам міжнародного права. 

Міф про Моссад

Служба зовнішньої розвідки “Моссад” була створена в 1949 році, незабаром після заснування Держави Ізраїль. Її гаслом стала цитата з Біблії, з Книги приказок Соломонових: “Де немає розумного управління, народ занепадає; а де багато дорадників, там процвітає”.

Спецслужба зажила собі міфічної репутації не пізніше 1960 року, коли її агенти викрали “архітектора Голокосту” Адольфа Ейхмана в Аргентині. Колишнього чільного есесівця згодом переправили в Ізраїль і судили в Єрусалимі як одного з організаторів масового вбивства євреїв у роки Другої світової війни. Ейхмана засудили до смертної кари й у винятковому порядку стратили в 1962 році.

Федеральний генпрокурор Фріц Бауер на пресконференції в 1964 році. Саме він передав “Моссаду” ключові дані про місцеперебування нацистського злочинця Адольфа Ейхмана

Фото: Roland Witschel/picture alliance

Колишній керівник “Моссаду” Меїр Даґан, який народився в українському Херсоні, майже 9 років очолював службу зовнішньої розвідки між 2002 та 2011 роками. Покійний нині Даґан свого часу так описав цю службу: “Це унікальна та виняткова спільнота чоловіків і жінок, які діють оригінально та сміливо, керуючись духом самовідданості. Вони працюють цілодобово, не чекаючи жодної данини”.

Крім того, співробітники “Моссаду” не користуються колективною охороною, а також не мають авіації чи окремих озброєних підрозділів, які б їх прикривали. У більшості випадків, опинившись у скруті, або тоді, коли щось пішло не за планом, вони навіть не можуть розраховувати на порятунок під час спецоперацій. “Вони діють з гострим розумом і сміливістю, що є їхнім єдиним захистом”, – цитує Даґана ARD.

“Медові пастки”, збій та форс-мажор

Спецслужби Ізраїлю, як правило, не беруть полонених. Сотні таємничих цілеспрямованих ліквідацій вважають справою рук “Моссаду”. Службі приписують і цілу низку успішних місій з використанням нестандартних рішень, в тому числі так званих “медових пасток”. Так, у 1986-му році завдяки ефектній білявці, яка була агентом “Моссаду”, спецслужбі вдалося звабити та згодом викрасти з Риму фізика-ядерника Мордехая Ваануну, який “злив” британській пресі фотографії та інформацію щодо ізраїльського Центру ядерних досліджень у Дімоні.

Крім того, службі також приписують низку масштабних диверсій, наприклад, проти ядерної програми Ірану. У 2010 році комп’ютерний вірус Stuxnet був нібито запрограмований і використаний “Моссадом” задля виведення з ладу центрифуг для збагачення урану. В 2020 році за нез’ясованих обставин у засідці на автомагістралі було ліквідовано іранського фізика-ядерника, якого вважали “батьком іранського атому”, Мухсена Фахрізаде. У Тегерані поклали відповідальність за це вбивство на ізраїльські спецслужби.

Але далеко не всі операції зовнішньої розвідки Ізраїлю були успішними. Одним з найбільших провалів вважають “Ліллегаммерську справу” 1973 року, коли через помилку в ідентифікації у Норвегії загинув непричетний чоловік – офіціант з марокканським корінням Ахмед Бушікі, якого прийняли за палестинського бойовика.

Шестеро з 15 агентів було затримано, п’ятеро засуджено у Норвегії, але в 1975 році всі вони повернулися додому. Все ж, скандал став першим серйозним ударом по репутації організації. У нашумілому документальному фільмі “Моссад і прокляття Ліллегамера”, що вийшов на екрани в 2023 році, цю операцію називають “найбільшим провалом” в історії спецслужби.

Реконструкція вбивства Ахмеда Бушікі у норвезькому Ліллегаммері, 1973 рік

Фото: NTB/picture alliance

У 1997 році агенти “Моссаду” намагалися отруїти політичного лідера ХАМАСу Халеда Машаля, але були спіймані “на гарячому”. Щоб звільнити їх, Ізраїлю довелося не тільки надати протиотруту, а й на вимогу Йорданії звільнити з в’язниці духовного лідера ХАМАСу шейха Ахмеда Ясина. Згодом Машаль залишався на чолі ХАМАСу ще 20 років, а засновника організації шейха Ясина ізраїльська армія ліквідувала ударом з гелікоптера у березні 2004 року.

Сліди гучної справи в Україні та міжнародний резонанс

Широкий міжнародний резонанс у 2010 році отримало зухвале вбивство у готелі в Дубаї одного з лідерів ХАМАСу Махмуда Мабхуха. Ймовірні агенти, загалом не менше 11 осіб, користувалися фальшивими паспортами низки західних країн. Поліція ОАЕ згодом опублікувала кадри з камер відеоспостереження та заявила, що домагатиметься міжнародного ордеру на арешт ізраїльських керівників. Деякі з агентів, у кращих традиціях шпигунських фільмів, були у перуках та використовували накладні бороди. Незважаючи на те, що влада Ізраїлю офіційно не визнавала причетність до операції у Дубаї, інцидент призвів до різкого напруження відносин Ізраїлю з багатьма країнами ЄС та Австралією.

Демонстрація в Газі на підтримку інженера ХАМАСу Абу Сісі, який зник в Україні й згодом опинився на лаві підсудних в Ізраїлі, 2011 рік

Фото: AP

Роком пізніше ізраїльська розвідка знову опинилися у центрі уваги: цього разу через загадкове викрадення палестинця в Україні. У 2011-му році Агентство ООН з надання допомоги біженцям (УВКБ ООН) звинуватило Ізраїль у викраденні палестинського інженера, розробника ракетної програми ХАМАСу Дірара Абу Сісі з України, де він очікував на отримання громадянства.

Абу Сісі було знято з поїзда за маршрутом Харків-Київ біля Полтави, як припускали його родичі, не без сприяння українських силовиків. У Службі безпеки України (СБУ) заявляли, що не мають даних про обставини зникнення палестинця в Україні.

Однак згодом посла Ізраїлю було викликано в МЗС України для роз’яснення ситуації. Гучний скандал обговорювали й у Верховній Раді. Подробиці викрадення Абу Сісі так і залишилися нез’ясованими. Вже невдовзі він опинився в Ізраїлі на лаві підсудних через звинувачення за статтями тероризму. Згодом Абу Сісі був засуджений до 21 року ув’язнення.

Автор: Дмитро Каневський | Ян-Крістоф Кіцлер

Джерело: DW